chyhyryn.misto.online http://chyhyryn.misto.online en-US http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss socportals@mediacolo.com Люди на Орбіті і щось на закуску ))        Продовжуючи подорож http://blog.i.ua/user/729788/2250961/?p=1#p1 ми поїхали далі, а саме в житлову частину поселення Орбіта.             Читаю в інеті: Про колишнє містечко енергетиків із назвою Орбіта, що заховалося у лісах за 12 кілометрів од Чигирина, мало хто знає.      Цей населений пункт ще називають містом-примарою. Будинки-пустки, безлюдні вулиці, дороги, крізь асфальтне покриття котрих проростає бур’ян... А над усім цим височіє велика цегляна труба недобудованого реактора. Орбіту запланували як зразкове місто-супутник Чигиринської атомної електростанції. Але після чорнобильської катастрофи не склалося ні з тим, ні з тим.       Коли майже п"ятдесят років тому містечко проектувалося, то передбачили, що у ньому житиме близько 20 тисяч осіб, переважно енергетики із сім’ями. Будувалася АЕС, а разом із нею росла Орбіта. З’явилися житлові будинки, один з найбільших в області універмаг, палац культури, величезна їдальня. Люди почали потроху заселятися, місто загомоніло...    Приїжджали люди звідусіль. Влада обіцяла роботу, житло, перспективи. Планувалося, що незабаром в Орбіті збудують школу, садочок, лікарню. Житло тут можна було отримати відразу.       Після вибуху в Чорнобилі будівництво зупинилося назавжди. Місцеві мешканці враз залишилися без жодних перспектив. Через безробіття більшість із них виїхала. А коли згодом зупинилася котельня і єдина теплотраса в місті припинила подавати тепло в оселі, стало зрозуміло, що Орбіта вмирає.      Та все ж сьогодні у містечку життя хоч і неквапно, але триває. У двох п’ятиповерхівках мешкають близько шістдесяти сімей, переважно пенсіонери.  (с)      Одразу на в"їзді в поселення нас зустрічає чималенька дев"ятиповерхівка. Вона зовсім пуста, жодна людина тут не живе. Біля неї стоять дві будівлі. На одній з них зрозуміло написано "Універмаг". Але ж від нього залишилась пошарпана коробка.          Щоправда навколо самої коробки Універмагу повсюди розсипані неприхотливі квіточки, які вже ростуть самі собою, розсипаючи щорічно насіння.         Жилі будинки з цього місця навіть не видно. Про їх напрямок ми здогадались по тому, що з-за лісочку вийшли місцеві, а потім туди ж пішов ще один чоловік. І ми теж пішли в тому напрямку, де в ліску натрапляли на старі червиві гриби, такі які бачили і біля так званої АЕС. Теж було дивно, що люди прямо в двох кроках від себе не збирають гриби   Дехто за десятки, сотні кілометрів їдуть хоч трішки зібрати грибів, а тут під носом добро пропадає на очах...Вже коли підійшли ближче до пролісочка, між віттям стали проглядатись п"ятиповерхові будиночки і чувся дитячий гомін. Пройшовши ще декілька метрів нам відкрилась картинка мого дитинства і здалось наче ми з Марсу (недобудованої АЕС) прилетіли на машині часу у вісімдесяті роки минулого століття.      Тут дивна, заспокійлива тиша, яка зовсім не в"яжеться з ритмом мегаполісів. І побувши там зразу думаєш, що ось тут би пожити. Але походивши в такому спокійному ритмі вже наче і скучно стає. Але, але... кожен обирає для себе, під свій темпо ритм... З плюсів звичайно найчистіше хвойне повітря, для дітей просто оаза, машини виїзжають рідко, автобус по розкладу приїздить наче 3 рази на день, тиша і спокій для нервової системи. Начеб-то діток возять до школи і в садочок на автобусі.Вийшли ми в іншу сторону від будинків, де побачили зупинкуПеред від"їздом пробіглись по ліску і зібрали трохи грибів.Вже коли їхали в напрямку Чигирина, на довгому відрізку дороги лежали бетонні плити. Мабуть тут повинна була бути загорожа, якась кілометрова зона від станції.На цьому наша екскурсія до Орбіти закінчилась, але далі нас чекав ще один цікавий об"єкт. Який вже давненько приманював до себе.Посеред поля вдалині стоїть млин. І проїзжаючи декілька разів повз нього дуже хотілось підійти поближче. І ось той час настав    Здаля здається, що з ним все в порядку, але підійшовши ближче вже побачили, що лопасті просто прибиті для антураху. Але ж все одно, хтось це дбайливо зробив. Ми дуже були їм вдячні.Наблизившись до млина ми почали його оглядати з усіх боків І побачили з боку вхід у млинЗвичайно він нас дуже приманював, тим більше там навіть ступеньки є. І ми полізли всередину, бо це було вперше в житті. Хоч і не дуже сподівались побачити там щось цікаве, все таки млин древній і все могли розтаскати, але ж надія жевріла. І о чудо!  Нам пощастило і ми не пошкодували, що протупцювали через все поле і залізли у млинТам було багато всіляких перетинок, перемичок, дощечок і саме найголовніше    круглий механізм Багато брусів і досок поїдені шашелем, але деякі ще досить міцні і навіть ціліКоли ми вилізли з млина сонце швидко ховалось за дерева. Ми були раді, що накінець змогли оглянути цього старожилаМлин справив гарне враження і пом"якшив енергетику бетонної станції і поселення Орбіти. Хоч млин давно і не виконує своїх функцій, але ж його енергія добра знівелювала пусту енергію бетонних розвалин. Гарного всім настрою   Комментировать http://chyhyryn.misto.online/news/10654164-lyudi-na-orbiti-i-shos-na-zakusku Wed, 07 2018 11:22:00 GMT http://chyhyryn.misto.online/news/10654164-lyudi-na-orbiti-i-shos-na-zakusku Протягом жовтня у війні на Донбасі загинули 11 воїнів Публікуємо поіменний список полеглих у жовтні захисників України. Нам відомо про смерть 22 бійців. 11 бойові втрати. Інформація про деяких ­неповна. Наймолодшій із загиблих у бою було 19, найстаршому 47. Чотирьох бійців Україна втратила 10 жовтня найбільше за добу. 9 жовтня було найбільше обстрілів 39. Поранення отримав 41 захисник України. 1, 3, 7, 11, 13, 18, 22, 25 жовтня обійшлося без втрат, за даними штабу Операції об'єднаних сил. Російські окупаційні війська порушували режим тиші 672 рази. Бойові втрати 2 жовтня Олексій "Скіф" Влодарський, 36 років, із села Гранітне Малинського району Житомирської області. Загинув від кулі снайпера поблизу селища Кримське Новоайдарського району на Луганщині. Боєць 24-го батальйону "Айдар" 53-ї механізованої бригади. Воював понад два роки. Залишилися сестра та брат. 9 жовтня Юрій "Хом'як" Фешко, 24 роки, із села Оленівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Загинув від кульового поранення грудної клітки на Світлодарській дузі в Донецькій області. Командир бойової машини піхоти у 72-й бригаді ім. Чорних Запорожців. Після строкової служби 2016-го підписав контракт на службу. Залишилися батьки, брат і наречена. 10 жовтня Олеся Бакланова, 19 років, із села Караван-Солодкий Марківського району Луганської області. Загинула від кульового поранення на позиції шахти "Бутівка". Стояла на посту, коли в неї поцілив снайпер. З початком війни очолила у своїй школі волонтерський рух із плетіння маскувальних сіток для фронту. У 18 років підписала контракт із 92-ю механізованою бригадою.  Леся була дуже бойовою, розповідає В'ячеслав, командир Бакланової. Коли спитали: може, ти будеш з дівчатами в тилу на зв'язку сидіти, відповіла: "Ні, я хочу воювати". Залишилися батьки і брат. Сергій ­Дронов, 20 років, із міста Чигирин Черкаської області. Підірвався на вибуховому пристрої неподалік села Гранітне Волноваського району на Донеччині. Був солдатом у 138-й радіотехнічній бригаді. Залишилися батьки. Роман ­Магас, 27 років, із села Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області. Підірвався на вибуховому пристрої неподалік села Гранітне Волноваського району на Донеччині. Служив у Повітряних силах із 2015 року. На Донбасі воював у складі 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Залишилися батьки, дружина і двоє дітей. Павло Стояновський, 29 років, із Маріуполя Донецької області. Загинув на підступах до хутора Вільний Попаснянського району на Луганщині. Після закінчення професійного училища працював за фахом сантехніком. У жовтні 2016 року підписав контракт із 14-ю механізованою бригадою. Залишилися батьки. 15 жовтня Антон Моспан, 26 років, із Черкас. Загинув від кульового поранення у голову поблизу села Кримське Новоайдарського району Луганської області. Старший сержант 8-го батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади. Служив за контрактом із 2015 року. Залишилися батьки і брат. 16 жовтня Андрій Бойко, 20 років, із Лубен Полтавської області загинув від кульового поранення в голову неподалік Мар'їнки Донецької області. До армії закінчив Лубенський фінансово-економічний коледж Полтавської державної аграрної академії. Служив за контрактом із лютого 2017-го у мінометній батареї 1-ї танкової бригади. Залишилася мати. Павло ­Білік, 38 років, із села Костичани Новоселицького району Чернівецької області. Жив у селищі Томашпіль на Вінниччині. Солдат 28-ї механізованої бригади. Загинув від кулі снайпера неподалік Мар'їнки Донецької області. Служив за контрактом із жовтня 2017 року. Залишилися батьки й 15-річна донька. 23 жовтня Олександр Ур, 33 роки, із села Есень Ужгородського району на Закарпатті. Загинув від кулі снайпера в районі Волновахи Донецької області. Етнічний угорець. Старший солдат 15-го батальйону 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади. До війни працював будівельником. Три роки тому єдиний зі свого угорського села пішов на службу. Останній рік жив у Запоріжжі. Залишилися дружина й 12-місячна донька. 27 жовтня Дмитро ­Дарій, 47 років, із села Сергії Путильського району Чернівецької області. Загинув від кулі снайпера поблизу селища Кримське Новоайдарського району Луганської області. Трьома днями раніше йому виповнилося 47 років. Солдат 8-го батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади. Учасник Революції гідності. Мобілізований до війська у першій хвилі. Воював із жовтня 2014-го.  Мамі досі не сказали, що син загинув у неї проблеми з серцем, каже боєць бригади Гліб Бабіч, 50 років. Вона у будинку для людей похилого віку. Небойові втрати 4 жовтня Олександр Ятченко, 36 років, із селища Зайцеве Бахмутського району Донецької області. Помер у зоні Операції об'єднаних сил. Обставини не уточнені. Солдат 53-ї механізованої бригади. Залишилися мати. 8 жовтня ­Дмитро Мельник, 51 рік, із села Іванівка Великописарівського району Сумської області. Помер від інфаркту, двічі був у комі. Учасник АТО, капітан у 95-й десантно-штурмовій бригаді. Залишилася дружина. 12 жовтня Андрій ­Корна, 27 років, із міста Хорол Полтавської області. Підірвався на вибуховому пристрої поблизу селища Зайцеве на Донеччині. Сержант 3-го батальйону 72-ї бригади ім. Чорних Запорожців. Контракт на службу підписав у грудні 2016-го. Залишилися батьки і брат. 16 жовтня Іван ­Петренко, 46 років, з Умані Черкаської області. Загинув під час виконання польоту винищувача Су-27 у рамках міжнародних навчань "Чисте небо". Літак упав поблизу села Уланів Хмільницького району на Вінниччині. Полковник, льотчик 1-го класу, начальник авіації оперативного командування "Схід". Учасник АТО. Залишилися дружина і донька. 24 жовтня Олександр Котяш, 26 років, із села Залужжя Дубровицького району Рівненської області. Загинув від кульового поранення в зоні ООС, обставини не уточнені. Старший сержант Державної прикордонної служби. Служив за контрактом із 2013 року. Залишилися батьки і двоє братів. 26 жовтня Олег "Фома" Фомін, 27 років, із села Улянівка Олександрійського району Кіровоградської області. Помер у госпіталі після тривалого лікування травми шийного відділу хребта, яку отримав внаслідок нещасного випадку на Донбасі у серпні 2017-го. Кулеметник 92-ї механізованої бригади. На фронт пішов добровольцем. Залишилися дружина і дві доньки. 29 жовтня Віталій Оніщук, 42 роки, із міста Липовець Вінницької області. Загинув від вибуху боєприпасів під час ремонтних робіт у військовій частині в Новоайдарі Луганської області. Боєць 59-ї мотопіхотної бригади. Контракт на службу підписав у березні 2018-го. Залишилися батьки, дружина і дві доньки. Петро ­Куцин, 41 рік, із села Ганичі Тячівського району на Закарпатті. Помер дорогою додому у відпустку. Солдат 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Контракт підписав у жовтні 2016-го. Залишилася мати, брат і донька. Віктор "Дід" Батаєв, 60 років, із Чернівців. Трагічно загинув, обставини не уточнені. Старший сержант, служив у 7-й роті 93-ї бригади "Холодний Яр". Юліану Циганку зробили 50 операцій 43-річний Юліан Циганко помер у Львівському госпіталі 16 жовтня. Пролежав два тижні у комі в реанімаційному відділенні. На фронт пішов добровольцем у травні 2014-го. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді ім. Короля Данила. Отримав поранення 17 листопада 2015 року. Відтоді переніс 50 операцій. До війни працював столяром і сантехніком. Був сиротою, власної родини не мав. На панахиду за ним прийшли до двох тисяч львів'ян. Похований на Личаківському кладовищі. http://chyhyryn.misto.online/news/10644440-protyagom-zhovtnya-u vijni-na-donbasi-zaginuli-11 voyiniv Tue, 06 2018 04:31:01 GMT http://chyhyryn.misto.online/news/10644440-protyagom-zhovtnya-u vijni-na-donbasi-zaginuli-11 voyiniv Пам#039;ятаємо: імена усіх воїнів, які загинули на Донбасі у жовтні Публікуємо поіменний список полеглих у жовтні захисників України. Нам відомо про смерть 22 бійців. 11 - бойові втрати. Інформація про деяких - неповна. Наймолодшій із загиблих у бою було - 19, найстаршому - 47. Чотирьох бійців Україна втратила 10 жовтня - найбільше за добу. 9 жовтня було найбільше обстрілів - 39. 1, 3, 7, 11, 13, 18, 22, 25 жовтня обійшлося без поранень, за даними прес-штабу ООС. Загалом упродовж місяця за даними прес-штабу ООС, загинули 9 воїнів, поранення отримав 41 захисник України. Окупаційні війська порушували режим тиші 672 рази. 2 жовтня Олексій "Скіф" ВЛОДАРСЬКИЙ років: 36 родом: із села Гранітне Малинського району Житомирської області залишилися: сестра та брат Загинув від кулі снайпера поблизу Кримського Новоайдарського району на Луганщині. Військовослужбовець 24-го батальйону "Айдар" 53-ї бригади. Воював більше двох років. У мирному життя працював машиністом екскаватора. "Снайперська куля обірвала життя мого маленького брата. Плачу та не знаходжу місця. Льошка, наш малюк, серце розірвалося на шматки від болю і втрати. Вічна пам"ять герою", - написав у Facebook волонтер Сергій Юрченко. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів, які загинули на Донбасі у серпні 2018 9 жовтня Юрій "Хом'як" ФЕШКО років: 24 родом: із села Оленівка Магдалинівського району Дніпропетровської області залишилися: батьки, брат та наречена Загинув внаслідок кульового поранення грудної клітки на Світлодарській дузі у Донецькій області. Старший солдат, командир БМП у 72-ї бригаді ім. Чорних запорожців. Після строкової служби у 2016-му приєднався до лав бригади. Планував вивчитися та отримати офіцерське звання. "Добра, світла, спортивна людина. Він дуже любив спорт і футбол, він обожнював його. Неодноразовий чемпіон району, області, захищав честь школи по футболу, по легкій атлетиці. Він дуже любив життя, і його любили", - згадує директор оленівської школи Світлана Лобанова. "Це мій брат…Це людина, яка не мала страху, його можна навіть назвати батьком на нашій позиції. Я довіряв йому як собі. Ми тут як одна сім'я всі один одному довіряємо", - каже воїн "Херсон". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена всіх героїв, які загинули на Донбасі у липні 2018 10 жовтня Олеся БАКЛАНОВА років: 19 родом: із села Караван-Солодкий Марківського району Луганської області залишилися: батьки та брат Загинула внаслідок кульового поранення на позиції шахти "Бутівка". Солдат, стрілець у 92-й бригаді. До армії навчалася у Старобільському коледжі Луганського національного аграрного університету. Війна розпочалася, коли Олесі було 15 років. Патріотично налаштована школярка очолила у школі волонтерський рух з плетіння сіток на фронт. Ставши повнолітньою одразу підписала контракт на службу. "Вона відчайдушна була, весь час рвалася на передову. Паперовою роботою у штабі займатися не хотіла, мріяла бути справжнім бійцем. Сама Леся родом з Луганської області, прийшла захищати свій дім. Вона чекала, коли їй 18 років виповниться, щоб іти воювати і укласти контракт. Була дуже хорошою", - розповідав побратимів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів, які загинули у червні 2018 на Донбасі Сергій ДРОНОВ років: 20 родом: із міста Чигирин Черкаської області залишилися: батьки Підірвався на мінно-вибуховому пристрої неподалік Гранітного Волноваського району на Донеччині. Через 10 днів Сергію виповнився б 21 рік. Солдат у 138-й радіотехнічній бригаді. В зоні ООС служив у складі 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів, які загинули у травні 2018 на Донбасі Роман МАГАС років: 27 родом: із села Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області залишилися: батьки, дружина та двоє дітей Підірвався на мінно-вибуховому пристрої неподалік Гранітного Волноваського району на Донеччині. У Повітряних силах служив за контрактом з 2015 року. В зоні ООС воював у складі 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Стрийщина зустрічала загиблого Романа на колінах.13 жовтня в районі оголошували жалобу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо усіх захисників України, які загинули у квітні 2018 Павло "Маріуполь" СТОЯНСЬКИЙ років: 29 родом: з Маріуполя Донецької області Загинув унаслідок обстрілу на підступах до хутора Вільний в околицях Золотого-4 Попаснянського району Луганщини. Старший солдат 14-ї бригади. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів АТО, які загинули у березні 2018 15 жовтня Антон МОСПАН років: 26 родом: з Черкас залишилися: батьки та брат Загинув унаслідок кульового поранення голови поблизу Кримського Новоайдарського району Луганської області. Старший сержант, військовослужбовець 8-го батальйону 10-ї бригади. Служив за контрактом з 2015 року. "Дуже сонячна людина, така щира, така порядна, така інтелігентна. Він чітко розумів, що захищав Україну. В нього все завжди було прекрасно. Він таким був джерелом енергії, сонця", - каже волонтерка Оксана Циганок. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів АТО, які загинули у лютому 2018 16 жовтня Андрій БОЙКО років: 20 родом: з Лубен Полтавської області залишилася: мати Загинув унаслідок кульового поранення голови неподалік Мар'їнки Донецької області. Солдат 28-ї бригади. Служив за контрактом з лютого 2017-го. "Боєць віддав життя, захищаючи східні кордони держави. Ми завжди пам'ятатимемо тих, хто загинув за Україну!", - написали на сторінці 1-ї танкової Сіверської бригади у Facebook. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів АТО, які загинули у листопаді 2017 Павло БІЛІК років: 38 родом: жив у селищі Томашпіль Вінницької області залишилися: батьки та донька Загинув унаслідок поранення снайпером неподалік Мар'їнки Донецької області. Солдат 28-ї бригади. Служив за контрактом з жовтня 2017 року. Наприкінці 90-х служив у ЗСУ. Потім - Державній службі охорони при УМВС у Чернівецькій області. Впродовж останніх 8 років працював у місцевому КП "Томашпільводоканал". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена всіх воїнів АТО, загиблих у жовтні 2017 23 жовтня Олександр УР років: 33 родом: із Закарпаття залишилися: дружина та однорічна донька Загинув від кулі снайпера на Донеччині. Етнічний угорець. Старший солдат, військовослужбовець 15-го батальйону 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Служив за контрактом з 2015 року. "Був етнічним угорцем, єдиним зі свого прикордонного закарпатського села, хто пішов воювати. Він розказував, що бачив Євросоюз з вікна, що односельці їхали на заробітки, а на нього часто дивились як на психа, що вибрав армію, а не шпатель. В його селі, він казав, чоловік 10 знали українську, а він нею говорив бездоганно. "Треба ж комусь воювати, не всім же за кордон їздити" і "я українець" казав Саша в інтерв'ю", - написала журналістка Євгенія Подобна у Facebook. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів АТО, які загинули у вересні 2017 27 жовтня Дмитро ДАРІЙ років: 47 родом: із села Сергії Путильського району Чернівецької області залишилася: мати Загинув від кулі снайпера поблизу Кримського Новоайдарського району Луганської області. Солдат, військовослужбовець 8-го батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади. Воював з жовтня 2014-го. Пам'ятаємо: імена усіх воїнів, які загинули у вересні 2018 на Донбасі. http://chyhyryn.misto.online/news/10622520-pam039yatayemo-imena-usih-voyiniv-yaki-zaginuli-na-donbasi-u Thu, 01 2018 17:00:48 GMT http://chyhyryn.misto.online/news/10622520-pam039yatayemo-imena-usih-voyiniv-yaki-zaginuli-na-donbasi-u Камелії для цвітіння потрібний холод  Камелію називаю тихою бунтаркою. Якщо не створити їй спеціальних умов, вперто не цвістиме. А це ж яка краса! Квіти подібні до троянд. По десять сантиметрів у діаметрі, розповідає Тетяна Одуд, 39 років, з міста Чигирин Черкаської області.  Камелія ідеальна квітка для спальні. Вона не тільки знімає напругу і розслабляє перед сном. Своїм легким ароматом сприяє інтимному життю, говорить Ельвіра Миколюк, 31 рік, столичний флорист. Одні садівники від неї у захваті, бо рослина добре росте без догляду, а інші скаржаться, що скидає бутони або засихає. Мало хто знає, що камелії потрібен холод узимку. Тоді й око тішитиме пишним цвітом. Це може бути засклена утеплена веранда чи лоджія, де температура тримається 12 градусів. Ранні сорти японської камелії зацвітають у грудні, а пізні в березні. Бувають білі, червоні або рожеві. Цвітуть майже три тижні.  Щоб бутони були великі, потрібно залишати на пагоні лише два. Решту зривати. Інакше рослині не вистачить сил на розвиток бутонів і вони опадуть. Камелія любить сонце. В тіні бутони не закладаються. Світло має бути яскравим, але розсіяним.  Рослина має ніжне коріння, тому її пересаджують раз на два роки. Найкраще на початку зими, в період відпочинку. Тоді корені не пошкодяться і гарно приживуться. Активно росте камелія у квітні та в липні. Якщо пересадити у цій фазі, рослина перестане рости, або й взагалі пропаде. Під час пересадки прищипує кінчики пагонів. Так рослина буде пишніша.  Немалу роль для цвітіння відіграє ґрунт. Він має бути кислим. Його можна купити готовий з позначкою "для азалій". Підходить і для камелій. Або приготувати самому. До торфу додати піску або подрібненої кори хвойних дерев, хвойної або листяної землі та перліту. Саме такий склад суміші допоможе корінню добре всмоктувати вологу, але не затримувати її надовго. Камелії має вистачати вологи. Як у землі, так і в повітрі. Корисно поставити горщик у піддон із водою та обприскувати м'якою, відстояною водою. Не має потрапляти на квітки.  Такі поливи потрібні не тільки влітку, а й взимку. В прохолоді ґрунт може легко закиснути. Тоді камелія пересохне і скине листя. Підживлює рослину на початку весни мінеральними добривами. Для цього у 10 л води розводить 2025 г азофоски або аміачної селітри. На відміну від інших рослин, деревний попіл для камелії шкідливий. http://chyhyryn.misto.online/news/10529356-kameliyi-dlya cvitinnya-potribnij-holod Wed, 17 2018 03:25:33 GMT http://chyhyryn.misto.online/news/10529356-kameliyi-dlya cvitinnya-potribnij-holod Легендарні українські воїни, яких знає весь світ Від Київської Русі до сьогодення: світ знає українських військових. Українці – народ миролюбний, але століттями нам доводилося захищати рідний дім від ворога. До 14 жовтня ми зібрали для вас тих військових, пам#39;ять про яких живе досі. Київська Русь Святослав Хоробрий Його правління розпочинається 964 року. Святослав повів свої війська на Оку і Волгу, його похід у 6 000 км завершився на Таманському півострові. Була захоплена хозарська столиця - місто Семендер на березі Каспійського моря. Руські війська рушили у пониззя Дону, де захопили місто Саркел (Біла Вежа). У 966 році Святослав наклав данину на в#39;ятичів. Прогнавши з Києва печенігів, вирішив створити могутню слов#39;янську державу на просторах між Дунаєм і Чорним морем. 970 році війська Святослава заволоділи Македонією. Стрімко подолали Балкани, просунулися углиб Візантійської імперії. На Доростол, де осів Святослав з військом, рушили болгари і греки. Вони заблокували його з суші і річки, облога тривала три місяці. Військо Святослава зазнало поразки, але отримало певні гарантії безпеки, щоб вернутися додому. Сам Святослав Хоробрий так і не повернувся, йому влаштували засідку печеніги. Володимир Великий Добився максимальної величі Київської Русі. Він був не лише великим державним діячем, але й видатним полководцем і флотоводцем. Головні військові походи і перемоги Володимира пов#39;язані з флотом. Він зміцнював Київську Русь як морську державу. Використовував флот для військових цілей і у справах військово-дипломатичних. Почав своє правління з об’єднання земель. Він повернув галицькі землі до Перемишля включно. Потім рушив на Схід, приборкавши радимичів, підкорює волзьких болгар, а за ними хозар. Читайте також: Історик: Я не впевнений, що саме 14 жовтня залишиться Днем захисника України Ходив князь і на Крим, це був останній морський похід. Неодноразово відбивав напади печенігів. Постійно зміцнював свої дружини та флот. Володимир Великий увійшов в історію як видатний державний і військовий діяч. Данило Галицький Мудрий правитель і вправний полководець, король Русі. Його діяльність розпочалася з захоплення Галича, так він об’єднав Галицько-Волинське князівство. Підкорив і Київ, але столицею обрав Холм. За його правління відбулося кілька вдалих походів проти татар, поляків, ятвягів. Завдяки перемозі у битві з польським військом під Ярославом, князю вдалось повністю відвоювати Галичину. У боротьбі проти Золотої Орди Данило Галицький намагався заручитись допомогою західних лідерів. Але довелося боротися самотужки. Князь відзначався неабиякою сміливістю. У битві на річці Калка він боровся у перших рядах. За неймовірно важких внутрішніх і зовнішніх умов, князь зумів максимально розширити межі держави. А Галицько-Волинське князівство стало однією з найрозвиненіших та найбагатших держав в Європі. Козацтво Іван Підкова Силач, славний гетьман Запорізький і молдавський господар. Прізвисько отримав через те, що полюбляв розгинати і згинати підкови. Коли Івана гукнули гетьманом, він уже мав досвід кількох походів проти кримських татар. Бував він і в морських походах до кримських берегів. Молдавани поклали на нього надію, як на рятівника від турецької неволі. Підкова назбирав військо із добровольців поза Січчю та 600 запорожців. Під Сороками розгромив турецько-молдавське військо, його проголосили господарем Молдови. Через погрози могутнього війська турецького і громадянську війну, Підкова був змушений просити про допомогу у Польщі. Але Польща в той час розпочала війну з Росією і не збиралася воювати ще й з Туреччиною. Підкова з невеличким загоном охорони прибув до Львова, де на нього, нібито, чекав король. Його підло заарештувати і стратили. Пам#39;ять про Підкову як героя досі живе в думках українців і молдаван. Петро Сагайдачний Непереможний гетьман, один із найвидатніших полководців Європи. У козацьких походах на Молдавію, Лівонію виявив себе як хоробрий та умілий воїн. Під проводом Сагайдачного козаки здійснили успішні походи проти Туреччини і Кримського ханства. У Європі полководець стає авторитетом після взяття Синопу і Кафи. Гетьман усвідомлював необхідність боротьби проти Речі Посполитої, але діяв дипломатично. Погодився на похід на Москву, але висунув польському королю ряд вимог. Козаки захопили близько 20 міст Московії, разом з поляками взяли Москву в облогу. Відіграв вирішальну роль у розгромі 300-тисячної турецької армії під Хотином. Хотинська битва стала останньою для гетьмана, він помер у Києві від чисельних ран. Пам#39;ять про видатного гетьмана жива досі. Богдан Хмельницький Полководець європейського масштабу, мужній і хоробрий вояка. Був блискучим стратегом і тактиком. Він створив понад 300-тисячне військо, на якому будувалася нова українська держава. Хмельницький був першим, хто зумів очолити боротьбу за національну незалежність. Ставши гетьманом, об’єднав різні класи населення. Були виграні битви під Пилявцями, Жовтими Водами, Зборовом, Батогом, Жванцем. Незважаючи на поразку через ханську зраду під Берестечком, гетьман проявив себе справжнім новатором у воєнному мистецтві. Підписання переяславських угод сильно підкосило його дух. Похід на Галичину літом 1656 року став останнім походом. Далі Хмельницький захворів і зрештою помер у Чигирині. Пам’ять про Богдана зосталася на віки живою. ХХ століття Євген Коновалець Творець української армії ХХ століття. Він створив армію Січових Стрільців, які мислили виключно всеукраїнськими категоріями. Під час Першої світової Коновалець був мобілізований до австрійської армії, потрапив у російський полон. У 17-му році разом з однодумцями формують Курінь Січових Стрільців. Читайте також: Поняття честі та гідності: може й сучасна Україна прийде до тями – історик Дуже скоро курінь стає однією з найсильніших частин Армії УНР. Після поразки Української революції не втратив віру у справу. Створює Українську Військову Організацію. Спрямовану на боротьбу з окупантами в умовах підпілля. Далі змушений емігрувати. 1929 року на конгресі у Відні було створено ОУН, головою проводу якої обрали Коновальця. Вбитий у Роттердамі під час спецоперації НКВС. З іменем Коновальця пов’язана одна з найсвітліших сторінок історії боротьби України за незалежність. Роман Шухевич Символ нескореності. Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії. Яка чинила впертий опір потужним червоним набагато довше, ніж тривала Друга світова. Одразу після гімназії вступив до лав УВО. Шухевич проходив військову службу в польській армії. В ОУН призначено бойовим референтом Крайової Екзекутиви. Через свою діяльність потрапляє до концтабору в Березі Картузькій, а з нього до польської тюрми. Після бере активну участь в організації "Карпатської Січі". Шухевич розробляв тактики, брав активну участь у побудові та організації озброєного крила ОУН. З 1943 року займає посаду Головного Командира УПА під псевдонімом Тарас Чупринка. До 50-го року керує національно-визвольною боротьбою багатотисячної УПА та широкого підпілля ОУН. Загинув у бою у Білогорщі біля Львова. За життя військовий талант Шухевича відзначено найвищими повстанськими нагородами. Посмертно Герой України. Петро Григоренко Генерал-майор Червоної армії, який став дисидентом. Один з лідерів громадського опору радянській тоталітарній машині. Служив у радянській армії на Далекому Сході. У 1942—1945 роках командував дивізією. Учасник боїв на річці Халхин-Гол (1939 роки), брав участь у радянсько-німецькій війні у 1941—1945 роках. У 1945—1961 роках — викладач Військової академії імені Фрунзе у Москві. З 60-х активно критикує владу, сталінізм і політику Хрущова. Виступав на захист кримських татар та інших депортованих народів. За це його позбавили усіх державних відзнак та військових звань. Перебував у радянських тюрмах, таборах і психічних лікарнях. Змушений переїхати до США, де й помер. Посмертно нагороджений орденом за мужність, у пам’яті українців – відважний і чесний генерал. Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram http://chyhyryn.misto.online/news/10515074-legendarni-ukrayinski-voyini-yakih-znaye-ves-svit Sun, 14 2018 07:15:00 GMT http://chyhyryn.misto.online/news/10515074-legendarni-ukrayinski-voyini-yakih-znaye-ves-svit Легендарні українські воїни, яких знає весь світ Від Київської Русі до сьогодення: світ знає українських військових. Українці – народ миролюбний, але століттями нам доводилося захищати рідний дім від ворога. До 14 жовтня ми зібрали для вас тих військових, пам'ять про яких живе досі. Київська Русь Святослав Хоробрий Його правління розпочинається 964 року. Святослав повів свої війська на Оку і Волгу, його похід у 6 000 км завершився на Таманському півострові. Була захоплена хозарська столиця - місто Семендер на березі Каспійського моря. Руські війська рушили у пониззя Дону, де захопили місто Саркел (Біла Вежа). У 966 році Святослав наклав данину на в'ятичів. Прогнавши з Києва печенігів, вирішив створити могутню слов'янську державу на просторах між Дунаєм і Чорним морем. 970 році війська Святослава заволоділи Македонією. Стрімко подолали Балкани, просунулися углиб Візантійської імперії. На Доростол, де осів Святослав з військом, рушили болгари і греки. Вони заблокували його з суші і річки, облога тривала три місяці. Військо Святослава зазнало поразки, але отримало певні гарантії безпеки, щоб вернутися додому. Сам Святослав Хоробрий так і не повернувся, йому влаштували засідку печеніги.   Володимир Великий Добився максимальної величі Київської Русі. Він був не лише великим державним діячем, але й видатним полководцем і флотоводцем. Головні військові походи і перемоги Володимира пов'язані з флотом. Він зміцнював Київську Русь як морську державу. Використовував флот для військових цілей і у справах військово-дипломатичних. Почав своє правління з об’єднання земель. Він повернув галицькі землі до Перемишля включно. Потім рушив на Схід, приборкавши радимичів, підкорює волзьких болгар, а за ними хозар. Ходив князь і на Крим, це був останній морський похід. Неодноразово відбивав напади печенігів. Постійно зміцнював свої дружини та флот. Володимир Великий увійшов в історію як видатний державний і військовий діяч.   Данило Галицький Мудрий правитель і вправний полководець, король Русі. Його діяльність розпочалася з захоплення Галича, так він об’єднав Галицько-Волинське князівство. Підкорив і Київ, але столицею обрав Холм. За його правління відбулося кілька вдалих походів проти татар, поляків, ятвягів. Завдяки перемозі у битві з польським військом під Ярославом, князю вдалось повністю відвоювати Галичину. У боротьбі проти Золотої Орди Данило Галицький намагався заручитись допомогою західних лідерів. Але довелося боротися самотужки. Князь відзначався неабиякою сміливістю. У битві на річці Калка він боровся у перших рядах. За неймовірно важких внутрішніх і зовнішніх умов, князь зумів максимально розширити межі держави. А Галицько-Волинське князівство стало однією з найрозвиненіших та найбагатших держав в Європі. Козацтво Іван Підкова Силач, славний гетьман Запорізький і молдавський господар. Прізвисько отримав через те, що полюбляв розгинати і згинати підкови. Коли Івана гукнули гетьманом, він уже мав досвід кількох походів проти кримських татар. Бував він і в морських походах до кримських берегів. Молдавани поклали на нього надію, як на рятівника від турецької неволі. Підкова назбирав військо із добровольців поза Січчю та 600 запорожців. Під Сороками розгромив турецько-молдавське військо, його проголосили господарем Молдови. Через погрози могутнього війська турецького і громадянську війну, Підкова був змушений просити про допомогу у Польщі. Але Польща в той час розпочала війну з Росією і не збиралася воювати ще й з Туреччиною. Підкова з невеличким загоном охорони прибув до Львова, де на нього, нібито, чекав король. Його підло заарештувати і стратили. Пам'ять про Підкову як героя досі живе в думках українців і молдаван.   Петро Сагайдачний Непереможний гетьман, один із найвидатніших полководців Європи. У козацьких походах на Молдавію, Лівонію виявив себе як хоробрий та умілий воїн. Під проводом Сагайдачного козаки здійснили успішні походи проти Туреччини і Кримського ханства. У Європі полководець стає авторитетом після взяття Синопу і Кафи. Гетьман усвідомлював необхідність боротьби проти Речі Посполитої, але діяв дипломатично. Погодився на похід на Москву, але висунув польському королю ряд вимог. Козаки захопили близько 20 міст Московії, разом з поляками взяли Москву в облогу. Відіграв вирішальну роль у розгромі 300-тисячної турецької армії під Хотином. Хотинська битва стала останньою для гетьмана, він помер у Києві від чисельних ран. Пам'ять про видатного гетьмана жива досі.   Богдан Хмельницький Полководець європейського масштабу, мужній і хоробрий вояка. Був блискучим стратегом і тактиком. Він створив понад 300-тисячне військо, на якому будувалася нова українська держава. Хмельницький був першим, хто зумів очолити боротьбу за національну незалежність. Ставши гетьманом, об’єднав різні класи населення. Були виграні битви під Пилявцями, Жовтими Водами, Зборовом, Батогом, Жванцем. Незважаючи на поразку через ханську зраду під Берестечком, гетьман проявив себе справжнім новатором у воєнному мистецтві. Підписання переяславських угод сильно підкосило його дух. Похід на Галичину літом 1656 року став останнім походом. Далі Хмельницький захворів і зрештою помер у Чигирині. Пам’ять про Богдана зосталася на віки живою. ХХ століття Євген Коновалець Творець української армії ХХ століття. Він створив армію Січових Стрільців, які мислили виключно всеукраїнськими категоріями. Під час Першої світової Коновалець був мобілізований до австрійської армії, потрапив у російський полон. У 17-му році разом з однодумцями формують Курінь Січових Стрільців. Дуже скоро курінь стає однією з найсильніших частин Армії УНР. Після поразки Української революції не втратив віру у справу. Створює Українську Військову Організацію. Спрямовану на боротьбу з окупантами в умовах підпілля. Далі змушений емігрувати. 1929 року на конгресі у Відні було створено ОУН, головою проводу якої обрали Коновальця. Вбитий у Роттердамі під час спецоперації НКВС. З іменем Коновальця пов’язана одна з найсвітліших сторінок історії боротьби України за незалежність.   Роман Шухевич Символ нескореності. Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії. Яка чинила впертий опір потужним червоним набагато довше, ніж тривала Друга світова. Одразу після гімназії вступив до лав УВО. Шухевич проходив військову службу в польській армії. В ОУН призначено бойовим референтом Крайової Екзекутиви. Через свою діяльність потрапляє до концтабору в Березі Картузькій, а з нього до польської тюрми. Після бере активну участь в організації "Карпатської Січі". Шухевич розробляв тактики, брав активну участь у побудові та організації озброєного крила ОУН. З 1943 року займає посаду Головного Командира УПА під псевдонімом Тарас Чупринка. До 50-го року керує національно-визвольною боротьбою багатотисячної УПА та широкого підпілля ОУН. Загинув у бою у Білогорщі біля Львова. За життя військовий талант Шухевича відзначено найвищими повстанськими нагородами. Посмертно Герой України.   Петро Григоренко Генерал-майор Червоної армії, який став дисидентом. Один з лідерів громадського опору радянській тоталітарній машині. Служив у радянській армії на Далекому Сході. У 1942—1945 роках командував дивізією. Учасник боїв на річці Халхин-Гол (1939 роки), брав участь у радянсько-німецькій війні у 1941—1945 роках. У 1945—1961 роках — викладач Військової академії імені Фрунзе у Москві. З 60-х активно критикує владу, сталінізм і політику Хрущова. Виступав на захист кримських татар та інших депортованих народів. За це його позбавили усіх державних відзнак та військових звань. Перебував у радянських тюрмах, таборах і психічних лікарнях. Змушений переїхати до США, де й помер. Посмертно нагороджений орденом за мужність, у пам’яті українців – відважний і чесний генерал.   http://chyhyryn.misto.online/news/10514486-legendarni-ukrayinski-voyini-yakih-znaye-ves-svit Sun, 14 2018 05:01:00 GMT http://chyhyryn.misto.online/news/10514486-legendarni-ukrayinski-voyini-yakih-znaye-ves-svit